1) вміння розрізняти на слух всі звуки мови, включаючи акустично й артикуляторно близькі, до яких відносяться дзвінкі й глухі, м’які й тверді, свистячі й шиплячі, а також сонорні звуки: «Р», «Л», «Й»;
2) правильна вимова всіх звуків (насамперед, відсутність замін одних звуків іншими, типу «сиска» замість «шишка», «рожка» замість «ложка» тощо);
3) володіння найпростішими видами звукового аналізу слів, які в нормі доступні дітям дошкільного віку, а саме;
ü впізнавання звука на тлі слова (дитина повинна вміти дати відповідь на таке питання: «Ти чуєш звук «Р» у слові «риба»? А в словах «пар», «кулька»?);
ü виділення наголошеного голосного звука на початку слова (наприкдлад: «Який перший звук ти чуєш у слові «осінь»?);
ü визначення кінцевого приголосного звука в слові;
ü визначення приблизного місця в слові (за принципом: на початку, в середині, або в кінці слова знаходиться заданий звук).
4) Достатній рівень сформованості зорово-просторових уявлень та зорового аналізу та синтезу (вміння розрізняти предмети та геометричні фігури за формою, величиною, знаходженню в просторі), що добре підготує дитину до засвоєння зорових зразків
В залежності від того, які саме з зазначених вище вмінь (попередня вправа) у дитини є не сформованими до початку навчання грамоті (а саме цим і визначається характер виявлених у її письмі специфічних помилок), і виділяються наступні види дисграфії: артикуляторно-акустична, акустична дисграфія на основі порушень фонемного розпізнавання (диференціації фонем), на ґрунті порушення мовленнєвого аналізу та синтезу, аграматична і оптична дисграфії.
Дисграфія — специфічний розлад письма, викликаний порушенням вищих психічних функцій, які беруть участь у процесі письмової мови. Згідно з дослідженнями, дисграфію виявляють у 53% учнів других класів і 37–39% учнів середньої ланки, що свідчить про стійкість цієї форми мовного порушення. Висока поширеність дисграфії серед школярів пов’язана з тим фактом, що близько половини випускників дитячих садків приходять у перший клас з фонетико-фонематичною недорозвинутістю або ЗНМ, за наявності яких неможливий процес повноцінного Оволодіння процесом письма перебуває в тісному взаємозв’язку зі ступенем сформованості всіх аспектів усного мовлення: звуковимови, фонематичного сприйняття, лексико-граматичного аспекту мовлення, зв’язного мовлення. Тому в основі розвитку дисграфії можуть лежати ті ж органічні та функціональні причини, які викликають дислалію, алалію, дизартрію, афазію, затримку психомовного розвитку.
До подальшого розвитку дисграфії може призводити недорозвинення або ураження головного мозку в пренатальному, натальному, постнатальному періодах: патологія вагітності, пологові травми, асфіксія, менінгіти та енцефаліти, інфекції й тяжкі соматичні захворювання, що викликають виснаження нервової системи дитини.
До соціально-психологічних факторів, що сприяють виникненню дисграфії, належать двомовність (білінгвізм) у родині, нечітка або неправильна мова навколишніх, дефіцит мовних контактів, неувага до мовлення дитини з боку дорослих, невиправдано раннє навчання дитини грамоти за відсутності в неї психологічної готовності. Групу ризику з виникнення дисграфії становлять діти з конституційною схильністю, різними мовними порушеннями, затримкою психічного розвитку.
Аграматична дисграфія характеризується множинними аграматизмами на письмі: неправильними змінами слів за відмінками, родами і числами; порушенням узгодження слів у реченні; порушенням прийменникових конструкцій (неправильною послідовністю слів, пропусками членів речення і т. п.). Аграматична дисграфія зазвичай супроводжує загальне недорозвинення мови, зумовлене алалією або дизартрією.
Аграматична дисграфія обумовлена недостатністю лексико-граматичних і синтаксичних узагальнень. Неспецифічний вид дисграфії, проявляється на рівні слів, словосполучень, речень і тексту. Найбільш типові помилки:
§ порушення граматичного зв’язку слів у реченні (керування та узгодження): Чергові поливає квіти. Рвана хмари пливуть по небу;
§ неадекватне використання слів: Вітер поніс шапку (замість «капелюх»). Восени спадає (опадає) листя;
§ розлади норм словоутворення і граматичної словозміни: мори (моря), крісли (крісла).
Шляхи попередження та подолання дисграфії.
Організація логопедичної роботи з попередження та подолання дисграфії у дітей молодшого шкільного віку з вадами мовлення
Основними напрямками роботи є: корекція дефектів звуковимови й удосконалення фонематичної диференціації звуків, засвоєння їх правильного буквеного позначення на письмі удосконалення фонематичної диференціації звуків мови та засвоєння їх правильного буквеного позначення на письмі; удосконалення, навички довільного мовленнєвого аналізу й синтезу, здібності відтворювати на письмі звукоскладову структуру слів і структуру речень; удосконалення синтаксичних і морфологічних узагальнень, морфологічного аналізу складу слова – при корекції аграматичної дисграфії.
